Поетична свічка (виховний захід)

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину

Мета. Виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю.

Обладнання. Святково прибрана кімната. Виставка книг про звичаї та традиції українського народу, історію української державності, поетичні збірки.

Вчитель  Моя сусідка у 1942 році п’ятнадцятирічною дівчинкою була вивезена на каторжні роботи у фашистську Німеччину. Згадуючи ті роки вона розповідала: «Жила я у селі. Моїми хазяями була подружня пара немолодих австрійців. Незважаючи на те, що четверо їхніх синів загинули на війні, відносилися вони до мене добре. Я в 6 років стала сиротою і з дитинства звикла до важкої сільської праці, тому жилося мені там краще ніж дома. Кожної неділі австрійці вранці ішли до церкви. Після того, як я залишалася  сама, я ішла у садок і дивилася на схід.  І така туга огортала мене, так хотілося додому, що аж сльози на очах виступали. От скажи мені, дитино, що воно таке? »      Що ж воно таке? Як ви думаєте?

А називається цей стан «туга за Батьківщиною». А, чим для тебе  є Батьківщина?

1 УЧЕНЬ

Буває, часом сліпну від краси.  Спинюсь, і не тямлю, що воно за диво,–  оці степи, це небо, ці ліси,  усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори,  усе моє, все зветься – Україна.  Така краса, висока і нетлінна,  що хоч спинись і з Богом говори.

Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, малюють, квітують поля –  Добридень тобі, Україно моя! Зацвітає калина, Зеленіє ліщина, Степом котиться диво-луна, Це моя Україна, Це моя Батьківщина, Що, як тато і мама, одна.

2 УЧЕНЬ Там, де море є глибоке, Де заквітчані Карпати, Де степи такі широкі, Що очима не обняти, - Там є наша Батьківщина - Україна! Там, де сонечко іскриться, Де весняний вітер віє, Де на горах є столиця - Наш великий, славний Київ, Там є наша Батьківщина - Україна!             3 УЧЕНЬ Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й добро. У цьому шатрі килими золотаві – Із соняхів, жита, пшениці, вівса. А десь майоріють, як крапельки неба, Волошки блакитні. Яка ж то краса! Тут мешкають люди привітні та чесні, Хліб–сіллю гостей зустрічають вони. Земля наша щедра, родюча, багата – Усіх нагодують безмежні лани. Хай знає весь світ про казкову країну, Де синєє небо та жовті поля. Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, любима земля.      ПІСНЯ    УЧИТЕЛЬ.  Рідний край. Він починається від батьківського порога, стежини,    стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку.   Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина – це не тільки Україна, а і рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя. Одного разу подивитесь на дорогу, що пролягла коло вашого двору, неначе іншими очима. І вона звична,  посмугована тінями від дерев, сіра  дорога здасться вам гарною і рідною. У цей ранок, у цій світанковій тиші  народиться  у ваших душах святе почуття до рідного краю. 4 УЧЕНЬ Моя Україна — широкі простори: поля і левади, долини і гори... Молитва і пісня, і слово натхненне, — з чого почалась Україна для мене?.. Чи з пісні цієї, що в небо злітає, чи з рідної мови, що звуками грає, а чи з Отченашу, що мати навчає?.. Із пісні, дитино, що в небо злітає, і з рідної мови, що звуками грає, з тієї молитви, що мати навчає, твоя Україна себе починає. 5 УЧЕНЬ   Де зелені хмари яворів Заступили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав: — Всі народи бачиш ти з висот, Всі долини і гірські шпилі. Де ж найбільший на землі народ? Де ж найкраще місце на землі? — Сонце усміхнулося здаля: — Правда, все я бачу з висоти. Всі народи рівні. А земля Там найкраща, де вродився ти! Виростай, дитино, й пам'ятай: Батьківщина — то найкращий край! 6 УЧЕНЬ З далекого краю, З далеких світів Журавлик на крилах Додому летів, Минав океани, Ліси і моря, Вдивлявсь крізь тумани: - Чия це земля, Чиї це долини, Чиї це луги, Чию це калину Гойдають вітри! Впізнав батьківщину: - Моя це земля, Моє тут гніздечко І мова моя. УЧИТЕЛЬ. Для справжнього українця любов до батьківщини – то є сенс життя. Любов до рідної  землі -  то найсвятіша, найвища любов. Наша Україна, яка століттями боролася за свою незалежність і на кінець здобула ї, так потребує сьогодні синівської любові вірної, щирої. Але, що означає любити свій народ, свою державу? Це означає бути потрібним їй; свої знання, уміння віддати на те, щоб вона стала сильною, справді незалежною, духовною, державою високої науки, економіки, культури і мистецтва. Школа вчить вас бути небайдужими, добрими, мати в душах безцінний скарб – совість. І то є велике щастя. 7 УЧЕНЬ Ой ти, ненька-Україна, Я тебе кохаю, В свiтi кращої країни Я не знаю. Чорне море, степ широкий, Зеленi Карпати, I пiд небом синьооким Стежина до хати. Ой ти, сонечко ласкаве, Свiти Українi, Бiльше щастя, бiльше слави Для дочок i синiв. Вони вчора, позавчора На Днiпрi i в полi Через працю, через горе Добувались волi. Ой тому сьогоднi треба Нам i нашим дiтям Пiд блакитним мирним небом За неньку радiти. Прикрашати, пестувати I мiста i села, Гарну пiсню заспiвати Для друзiв веселих. Ой ти, ненька-Україна, Я тебе кохаю, В свiтi кращої країни Не шукаю. Чорне море, жовте поле, Зеленi Карпати, I не зможу я нiколи Iншу покохати. 8 УЧЕНЬ                                         Де є в світі кращі ріки,  Як Дністер, Дніпро-Славута?  Хто покине їх навіки,  Тому в серці вічна смута. Де є в світі кращі гори, Де таке повітря свіже? Де шумлять так гарно бори І хвилює спіле збіжжя? Де ясніше сонце світить, Де гарніше зорі сяють? Де ж солодше пахнуть квіти — Як у нашім любім краї! 9 УЧЕНЬ Україно, Ти - сонце весняне,  Моя рідна, моя золота...  Твої древні задумані храми,  Старовинні чудесні міста – Ніби в казці, де час зупинився,  Щоб усе, що було, пригадати:  Тихі співи і танці вогнисті,  Щебетання в садку біля хати,  І тумани, і роси краплисті,  І героїв славетних життя, - І мале босоноге дитя,  Що біжить радо з піснею в поле  І сміється, хоч ніженьки коле!.. 10 УЧЕНЬ                                                         Послухай, як струмок дзвенить, Як гомонить ліщина. З тобою всюди, кожну мить Говорить Україна. Послухай, як трава росте, Напоєна дощами, І як веде розмову степ З тобою колосками. Послухай, як вода шумить –  Дніпро до моря лине, - З тобою всюди, кожну мить Говорить Україна. Ми дуже любим весь наш край,          І любим Україну,                                  Її лани, зелений гай,                            В саду — рясну калину. Там соловейко навесні Співає між гілками: Та й ми співаємо пісні - Змагається він з нами! УЧИТЕЛЬ. Велика земля українська. Мрійливі смерічки і стрімкі потічки – це наша Україна. Полтавські поля у соняшниковому цвіті - це наша земля.  Зелені поліські ліси і чорноземи вінничини – це наша земля.  А  починається вона від берегів вашого дитинства, із мене, із вас… Шануймо славні традиції, звичаї нашого народу. Бережімо рідну мову, криницю невичерпної краси, що не дала обірвати в наших серцях струни національної гордості. 11 УЧЕНЬ Одна Батьківщина, і двох не буває,  Місця, де родилися, завжди святі.  Хто рідну оселю свою забуває,  Той долі не знайде в житті. У рідному краї і серце співає,  Лелеки здалека нам весни несуть.  У рідному краї і небо безкрає,  Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині,  Її підхопили поля і гаї.  Її вечорами по всій Україні  Співають в садах солов'ї. І я припадаю до неї устами,  І серцем вбираю, мов спраглий води.  Без рідної мови, без пісні,  Без мами збідніє, збідніє земля назавжди. 12 УЧЕНЬ Я - українка!  Горджуся й радію,  Що рідною мовою  Я володію, Шевченковим словом  Умію писати  Слова мелодійні  І вірші складати. Я - українка!  Живу в Україні,  На вільній, єдиній  Моїй Батьківщині, Де все мені в радість:  Ліси і садки.  Озера й річки, І глибокі ставки, Лани неосяжні,  І гори, й долини,  Цвіт білосніжний  У лузі калини.  В душі моїй солодко  Грає сопілка,  Бо я з України,  Бо я - українка! 13 УЧЕНЬ На росах, на водах, На всіх переходах Курличеш мені в журавлиних ключах, Моя Україно, Родима країно, Ясні небеса в материнських очах. Я чую твій голос, Пшеничний твій колос У душу мені засіває зерно. Моя Україно, Колиско-калино, Пізнати тебе мені щастя дано. З тобою розлука — Гірка моя мука, Печаль журавля без гнізда в чужині. Моя Україно, Білявко-хатино, З твойого вікна світить доля мені. 14 УЧЕНЬ Моя Україна – зоря світанкова, Пшеничні лани, голубі небеса, Її солов’їна калинова мова Світиться, наче на сонці роса. Ця земля колише вічне жито, береже співучі ручаї. В цій землі, веселкою сповитій, сплять суворі прадіди мої. Б’ють живі джерела під землею і Дніпро гримучий не змілів. Так, я рідний син землі цієї, так, я син великої землі. ПІСНЯ УЧИТЕЛЬ. Якою буде наша держава у майбутньому -  залежить лише від нас. 15 УЧЕНЬ Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. Любіть Україну, у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками. Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами!.. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі... Вона у зірках і у вербах вона, І в кожном  серця ударі... У квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах, і в стягів багряному шумі... Як та купина, що горить - не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудів, і у хвилях Дніпра, і в стягах отих пурпурових. В грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали наш шлях до весен і світлих, і щирих... Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..  Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий не схоче любити тебе, коли ти не любиш Вкраїну... Любіть у  коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею... Всім серцем любіть Україну свою,- і вічні ми будемо з нею! 16 УЧЕНЬ Ми українці - нація Тараса, Ми - сагайдачні і кармелюки, Коли прийшли ми - не полічиш часу, Ми древні і безсмертні, як віки. Нас мордували, нас тягли на плахи. О! Скільки потекло кривавих рік! Хотіли ополячити нас ляхи, А росіяни зрусити навік. Та все даремно. Знову ми і знову Жбурляли всіх у темряву й багно, Залишилися ми і наша мова Настояна на сонці, як вино. Ця мова може світ зачарувати, В ній все – і грім, і шерехи гаїв. У неї, мабуть, вчилися співати  Не тількі наші – курські солов’ї. І тому їй не зникнути ніколи, І підкоряти щирістю світи. Ми живемо – Івани та Миколи, І всі народи рідні нам брати. Ми живемо, і нас не подолати, Не покривити наші язики. Бо є Шевченки майже в кожній хаті, Є Сагайдачні і Кармелюки.

17                 17 УЧЕНЬ                                      Дуже велика країна моя Є в ній озера, річки, моря. Гори високі, степи та ліси – Стільки багатства, і стільки краси. Ми різні з материнської колиски, Та всі ми діти щирої землі. В родині вільній всі ми – українці Ми України доньки і сини              ПІСНЯ

18 УЧЕНЬ

Благословенна у віках земля З хлібами щедрими під небом синім. Велично й впевнено зійшла зоря Нової України! Вона в моїй душі, в серцях людей, У радощах та у скрутну годину. Ім'я її прекрасне і святе – Повіримо в Україну!

Вона добро несе в новітній світ, Довічну віру й пісню солов'їну. Тож пам'ятаймо пращурів завіт – Любити Україну!

УЧИТЕЛЬ. 24 роки незалежності.Для історії це зовсім небагато. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її. Україна повинна посісти гідне місце серед рівноправних націй світу. Шлях до того - довгий і тернистий. Зроблено лише перші кроки, а попереду – тяжка праця. Та ми все здолаємо у своєму прагненні до кращого життя.

19 УЧЕНЬ

До тебе, Господи, взиваю  І сподівання щирі маю –  Що Україна вільна буде  Від лицемірства і облуди,  Від бездуховності й зневіри  Людців, душею зачерствілих,  Від злої долі та безправ’я,  І тих, які завжди лукавлять,  Від нетерпимості і зради,  Ярма грошей, полону влади,

Від фарисейства лже-героїв  І збайдужілості людської,  Від тих, хто дух вкраїнський нищить,  Забувши все святе та вище,  І наче круків хижа зграя  Вкраїну навпіл розривають,  Розбрату сіючи в нас зерна...  Від всього зла, всієї скверни  Зціли, Всевишній нас Владико,  Щоб вільним став народ великий!

20 УЧЕНЬ

Мій синьоокий, тополиний краю, Моя розрадо в тихі дні журби. Припавши до грудей твоїх, звіряю Свої чуття і помисли тобі. Хай недруги клянуть тебе – даремно, Вони лиш порох на шляху твоїм. Як над тобою синь цвіте безхмарно, Безхмарно й чисто в серці у моїм.

Спитай себе – чи ти для України  Душі вогонь готовий дати весь?  Хоч жити легше тим, хто на колінах,  Забувши, що таке сумління й честь,  У кому дух раба живий до нині,  Хто у душі плекає зраду й страх,  Із вуст чиїх чужинська мова лине  І хто майбутнє зводить на кістках…  Спинись на мить, поглянь в душі глибини –  А скільки в Тобі світла та добра?  На що готовий ти для України?  Пора переродитися! Пора!

21 УЧЕНЬ

Осяяння благословенна мить! Поліський краю, у тобі зростав я:Вбирав у душу пісню верховіть І світло нив , і барви різнотрав’я. Ця мить одна. Одна на всі літа, Коли відчув на вільному роздоллі: Це рідний край. Земля моя свята, Вже інших не судила мені доля… Та осягнув ще з днів своїх дитинних, Із пісні материнської ввібрав: Полісся – лиш частина України, Всі ріки наші плинуть до Дніпра… Промовляють знов і знов калина І ясні зорі в тихім плині вод: «Це твоя Україна, Не просто край – країна і народ».

Кличуть вічно далі тополині, Постають простори не чужі, Тут – живи – це все твої святині Ти їх борони і бережи. Хай нас віщий голос нині будить, У благословенній цій порі. Ми, як люди, вийдемо на люди, На високий станемо поріг. Поведе у світ нас не гордня, Яле гордість, гордість – як усіх, Ми живем в країні Україна – Доля це, а доля – то не гріх. Не шукай же щастя по чужинах, Тут молись на правду і добро, Це твоя країна Україна. Ні, не край – країна і народ.

Ми віримо в сили розуму нашого народу, який повинен сам вирішувати свої національні проблеми. Доля України – в наших руках.

ПІСНЯ

Електронна презентація «Моя Україна»